Скажи мне, Ной, как выстоять средь ада,
Как выдержать и не сойти с ума?
Во время развращения и зла,
Как мог ты не сводить от Бога взгляда?
Скажи, за что держался ты тогда?
На что взирал духовными глазами
Осмеянный друзьями и врагами...?
- За Тайну я держался. За Христа!
Как ты, Иосиф, мог нести свой крест?
Предательство родных, насмешки, рабство,
Соблазн плоти и женское коварство?
Тюрьму Египта, попранную честь?
Как удержал от ропота уста?
И как, имея власть, не возгордился,
В богатстве сердцем не ожесточился?
- За Тайну я держался. За Христа.
Открой свою мне тайну, Даниил,
Как ты в плену, средь блеска Вавилона
Без страха встал на принципы Закона.
Колени пред царями не склонил?
Как к Господу любовь не умерла?
Как у верхушки власти лицемерной
Остался старый воин Богу верный?
- За Тайну я держался. За Христа!
...
О, если вы, герои ветхих дней
Лишь на крови козлов, тельцов и овнов
Могли стоять в сражениях непреклонно,
И в вере наставлять своих детей!
Несколько мне дано в конце веков,
Идти на бой, владея Откровеньем
На саранчу бросаться с дерзновением,
И змея Царским поражать мечом!
Имея в сердце Самого Христа
И Кровь Великой Жертвы Совершенной
Насколько я средь Лаодикии тленной
В аду кромешном выстоять сильна!
Однажды я достигну Небеса,
Святые встретят, спросят в изумлении:
«Как ты смогла пробиться в том давлении?»
И я скажу: «Держалась за Христа!»
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Отцвела сирень в саду... - Николай Зимин Словно день один,промчалось лето
Розовым огнём на голубом.
Осень за окном,а мы ответа
Средь увядших роз всё не найдём.
Может потому,что мы,как розы,
Лепестками розовыми губ
Осенью не можем пить те росы,
Росы те,что к нам с небес текут?..
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
